1. Довірчий власник земельної ділянки має права та виконує обов’язки власника земельної ділянки з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею та Цивільним кодексом України.
2. З дня набуття особою права довірчої власності на земельну ділянку до довірчого власника переходять усі права та обов’язки власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, емфітевзису, суперфіцію, договорами про встановлення земельного сервітуту.
Довірчий власник земельної ділянки, якщо це передбачено договором, за яким встановлюється довірча власність, може передавати земельну ділянку в користування третім особам лише на праві оренди з такими особливостями:
строк оренди землі припиняється з моменту звернення стягнення на земельну ділянку;
орендар не може здійснювати на земельній ділянці будівництво, видобування корисних копалин або здійснювати поліпшення, які неможливо відокремити від земельної ділянки без завдання шкоди.
Якщо це передбачено договором, за яким встановлюється довірча власність, довірчий власник має право укладати договори про встановлення земельних сервітутів. Строк таких сервітутів припиняється з моменту звернення стягнення на земельну ділянку.
3. Довірчий власник не має права без погодження із засновником довірчої власності:
здійснювати поділ, об’єднання земельних ділянок;
погоджувати документацію із землеустрою;
ініціювати питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки;
відчужувати земельну ділянку в порядку викупу її для суспільних потреб.
4. Земельні ділянки державної та комунальної власності не можуть бути об’єктами права довірчої власності.
Ст 89-1 ЗКУ зі змінами 2024 рік (Земельний кодекс України, ЗК України) №2768-III від 25.10.2001, редакція від 01.01.2022
Структура акту