Стаття 22 Земельного кодексу України. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання

1. Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

2. До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

{Частину третю статті 22 виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28.04.2021}

{Частину четверту статті 22 виключено на підставі Закону № 191-VIII від 12.02.2015}

5. Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

Ст 22 ЗКУ зі змінами 2024 рік (Земельний кодекс України, ЗК України) №2768-III від 25.10.2001, редакція від 01.01.2022

Кодекс чинний. Актуальність перевірено 10.02.2021

Структура акту