1. Фінансовим гарантом можуть виступати:
1) фінансові установи:
а) банки;
б) страхові компанії;
2) незалежні фінансові посередники - юридичні особи, створені у формі повного або командитного товариства.
2. Особа, що претендує на отримання статусу фінансового гаранта, має відповідати таким умовам:
1) бути зареєстрованою в Україні;
2) провадити банківську діяльність або господарську діяльність з надання фінансових послуг протягом кожного кварталу упродовж попередніх трьох звітних років та поточного року;
3) не мати простроченої заборгованості перед митними органами за попередньо наданими фінансовими гарантіями відповідно до вимог Митного кодексу України та заборгованості перед митними органами, що оскаржується у судовому або адміністративному порядку;
4) не перебувати у процедурі санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство протягом попередніх трьох звітних років та поточного року;
5) щодо такої особи відсутні випадки порушення провадження у справі про банкрутство протягом попередніх трьох звітних років та поточного року;
6) для банку:
а) не бути об’єктом застосування заходів впливу у вигляді обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов’язаними з банком особами, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного, відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;
б) мати коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR), який відповідає нормативу, встановленому Національним банком України, протягом попередніх трьох звітних років та поточного року;
в) відповідати нормативам мінімального розміру регулятивного капіталу та достатності (адекватності) регулятивного капіталу, встановленим Національним банком України, протягом попередніх трьох звітних років та поточного року;
7) для страхової компанії та незалежного фінансового посередника:
а) дотримуватися критеріїв ліквідності, прибутковості та якості активів страховика або незалежного фінансового посередника, нормативу платоспроможності та достатності капіталу, нормативу ризиковості операцій та нормативу якості активів;
б) мати сформовані резерви для відшкодування у повному обсязі можливих витрат за 75 відсотками одночасно наданих фінансових гарантій.
Для цілей застосування пункту 2 цієї частини до досвіду провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг не враховується досвід провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів або діяльності ломбарду.
Для страхових компаній для цілей застосування пункту 7 цієї частини під резервами для відшкодування у повному обсязі можливих витрат за одночасно наданими фінансовими гарантіями розуміються страхові резерви.
3. Фінансовий гарант повинен виконувати умови, визначені частиною другою цієї статті, а також не мати простроченої заборгованості перед митними органами за наданими фінансовими гарантіями відповідно до вимог цього Закону протягом усього періоду провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу.
4. Фінансовий гарант набуває право на провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу з моменту внесення його до реєстру фінансових гарантів, якщо:
1) фінансова установа має чинну ліцензію для провадження відповідного виду господарської діяльності та виконує умови, визначені частиною другою цієї статті;
2) незалежний фінансовий посередник має чинний дозвіл на провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу та виконує умови, визначені частиною другою цієї статті.
Дозвіл на провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу видається безоплатно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, за заявою особи, що претендує на отримання статусу фінансового гаранта, безоплатно протягом 120 днів з дати реєстрації відповідної заяви.
5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, здійснює нагляд та контроль за виконанням фінансовим гарантом умов, визначених цією статтею.
Національний банк України або уповноважений орган, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у разі виявлення невиконання умов, визначених цією статтею, невідкладно інформує про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
6. Кабінет Міністрів України затверджує:
1) порядок надання незалежному фінансовому посереднику дозволу на провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу, нагляду та контролю за дотриманням ним умов отримання такого дозволу, обмеження дії або анулювання дозволу;
2) критерії ліквідності, прибутковості та якості активів незалежного фінансового посередника, норматив платоспроможності та достатності капіталу, норматив ризиковості операцій та норматив якості активів для незалежних фінансових посередників;
3) порядок формування незалежним фінансовим посередником резервів для відшкодування у повному обсязі можливих витрат за наданими фінансовими гарантіями.
7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, веде реєстр фінансових гарантів та забезпечує його регулярне оприлюднення на своєму офіційному вебсайті.
Внесення фінансового гаранта до реєстру фінансових гарантів здійснюється безоплатно у такому порядку:
1) для фінансових установ - за заявою такої фінансової установи протягом 20 днів з дати її реєстрації після оцінки виконання умов, визначених цією статтею, але не пізніш як протягом п’яти днів після отримання від Національного банку України або уповноваженого органу, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, підтвердження виконання фінансовими установами вимог, встановлених цією статтею;
2) для незалежних фінансових посередників - невідкладно після видачі дозволу на провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу.
Оцінку виконання умов, визначених цією статтею, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Підтвердження виконання фінансовими установами умов, визначених пунктами 2, 6 і 7 частини другої та пунктом 1 частини четвертої цієї статті, здійснює Національний банк України або уповноважений орган, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за запитом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
У разі якщо за результатами оцінки виконання умов, визначених цією статтею, встановлена відповідність фінансової установи зазначеним умовам або якщо незалежному фінансовому посереднику видано дозвіл на провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, не має права відмовити їм у внесенні до реєстру фінансових гарантів.
8. Інформація про реєстрацію фінансового гаранта, її призупинення, поновлення або анулювання вноситься центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, до реєстру фінансових гарантів невідкладно, не пізніше ніж протягом одного робочого дня, з одночасним інформуванням відповідного фінансового гаранта.
9. Інформаційний обмін щодо реєстрації фінансового гаранта, її призупинення, поновлення та анулювання, іншої інформації, необхідної для здійснення нагляду та контролю за виконанням фінансовим гарантом умов, встановлених цією статтею, здійснюється із застосуванням електронних сервісів, доступних через Інтернет, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України та уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Ст 29 ЗУ Про режим спільного транзиту та запровадження національної електронної транзитної системи зі змінами 2024 рік №78-IX від 12.09.2019, редакція від 03.07.2020
Структура акту